подписка на рассылку

Капстроительство

КоммунТех

ДорТехЭкспо

ЕвроСтройЭкспо

MiningWorld Russia

Элкопласт-Укр

ООО «Торговый Дом Спецтехника»

Форвард-А

 ROZZI

Элкопласт-УКР

 МАКСИ Экскаватор Ру  

 

Минитехника в России.

 

  

 

 

 

 

 

 

 


 

 

Строительная техника

 

 

Пр-во Германия. Заточка всех инструментов. Универсальное. Жми!
nemolotok.ru

Закон України «Про транспорт» Ч.1.

Назад к списку законов

Номер 232/94-вр

От 2007-06-20

                  З А К О Н  У К Р А Ї Н И

                          Про транспорт
 

   ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 51, ст.446 )

   { Вводиться в дію Постановою ВР
     N 233/94-ВР від 10.11.94, ВВР, 1994, N 51, ст.447 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст.36
  N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41
  N 507-XIV  (  507-14 ) від 17.03.99, ВВР, 1999, N 18, ст.138
  N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38
  N 2454-IV  ( 2454-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259
  N 3370-IV  ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184
  N 3421-IV  ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
  N  997-V   (  997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 }
 

 { У тексті Закону  слова «пасажирів і вантажів»  і «пасажирів
   та вантажів» замінено словами «пасажирів, вантажів, багажу,
   пошти» згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
 

     Цей Закон  визначає  правові,  економічні,  організаційні  та
соціальні основи діяльності транспорту.

                          Р о з д і л I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Транспорт у системі суспільного виробництва

     Транспорт є  однією  з  найважливіших   галузей   суспільного
виробництва   і   покликаний  задовольняти  потреби  населення  та
суспільного виробництва в перевезеннях.
     Розвиток  і  вдосконалення транспорту здійснюється відповідно
до  державних цільових програм з урахуванням його пріоритету та на
основі  досягнень  науково-технічного  прогресу  і  забезпечується
державою. { Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

     Стаття 2. Законодавство про транспорт

     Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються цим
Законом,  кодексами  (статутами) окремих видів транспорту,  іншими
актами законодавства України.
     Нормативні акти,  які  визначають  умови перевезень,  порядок
використання засобів транспорту,  шляхів  сполучення,  організації
безпеки  руху,  охорони  громадського  порядку,  пожежної безпеки,
санітарні  та  екологічні  вимоги,  що  діють  на  транспорті,   є
обов'язковими   для   власників   транспорту   і   громадян,   які
користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
     Особливості застосування Закону України «Про  підприємства  в
Україні» ( 887-12 ) до  підприємств  транспорту  визначаються  цим
Законом і актами Кабінету Міністрів України,  що видаються на його
основі.
     Дія цього Закону не поширюється  на  транспорт,  що  здійснює
технологічні перевезення тільки на території підприємств.

     Стаття 3. Мета і завдання державного управління
               в галузі транспорту

     Державне управління в галузі транспорту має забезпечувати:
     своєчасне, повне та якісне  задоволення  потреб  населення  і
суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;
     захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;
     безпечне функціонування транспорту;
     додержання необхідних    темпів    і    пропорцій    розвитку
національної транспортної системи;
     захист економічних  інтересів  України  та законних інтересів
підприємств і організацій транспорту  та  споживачів  транспортних
послуг;
     створення рівних умов для розвитку  господарської  діяльності
підприємств транспорту;
     обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
     координацію роботи різних видів транспорту;
     ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;
     охорону навколишнього  природного  середовища  від шкідливого
впливу транспорту.
     Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом
проведення     та     реалізації     економічної      (податкової,
фінансово-кредитної,   тарифної,   інвестиційної)   та  соціальної
політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.
     Місце і  роль  транспорту  у суспільному виробництві визначає
необхідність його пріоритетного розвитку,  державної  підтримки  в
задоволенні     його     потреб     у     транспортних    засобах,
матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

     Стаття 4. Органи, що здійснюють державне управління
               в галузі транспорту

     Державне управління    в    галузі    транспорту   здійснюють
Міністерство транспорту України,  місцеві Ради народних  депутатів
та  інші  спеціально  уповноважені  на  те органи відповідно до їх
компетенції.

     Стаття 5. Відносини підприємств транспорту загального
               користування з органами влади і самоврядування

     Відносини підприємств транспорту  загального  користування  з
центральними  та  місцевими  органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування будуються на основі податків,  податкових
пільг,   встановлених  нормативів  та  інших  економічних  засобів
відповідно до чинного законодавства України.
     Втручання у  господарську  діяльність підприємств транспорту,
відволікання  їх  експлуатаційного  персоналу   на   інші   роботи
місцевими  органами  влади і самоврядування не допускається,  крім
випадків, передбачених законодавством України.
     Органи управління   транспортом   сприяють  органам  влади  і
самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального
та  економічного  розвитку  транспорту,  спільно з ними здійснюють
програми захисту навколишнього природного середовища,  розробляють
і проводять узгоджені заходи для забезпечення безперебійної роботи
транспорту у разі стихійного лиха,  аварій,  катастроф та під  час
ліквідації   їх   наслідків,   координують  роботу,  пов'язану  із
запобіганням аваріям і  правопорушенням  на  транспорті,  а  також
організують  взаємодію  різних  видів  транспорту  з  метою  більш
ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.
     Органи влади  і  самоврядування  у  межах  своїх  повноважень
подають  допомогу  підприємствам  і  організаціям   транспорту   у
поліпшенні   використання   транспортних   засобів   відправниками
(одержувачами) вантажів  і  розвитку  (в  тому  числі  на  пайових
засадах)  будівельної  індустрії,  об'єднують  кошти  підприємств,
організацій,    колективних   сільськогосподарських   підприємств,
фермерських  господарств,  кооперативів  (за  їх  згодою), а також
бюджетні  та  позабюджетні  кошти  для  вдосконалення транспортної
мережі,  будівництва  вокзалів,  шляхопроводів  та  інших об'єктів
транспорту;  організують взаємодію різних видів транспорту з метою
більш    ефективного    їх    використання,    підвищення   якості
обслуговування.  ( Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005 )
     Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів,
пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів,
придбання пасажирського рухомого складу, утримання і упорядкування
шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням
пасажирів  і  перевезенням вантажів,  здійснюються з використанням
коштів державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту  у
порядку,   встановленому   законодавством   України,   а  також  з
залученням добровільних внесків  підприємств  і  організацій  усіх
форм власності та громадян.

     Стаття 6. Основи господарської діяльності підприємств
               транспорту

     Перевезення пасажирів,  вантажів,  багажу та  пошти,  надання
інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення
здійснюються залізницями,  пароплавствами,  портами  (пристанями),
автомобільними,    авіаційними,    дорожніми   підприємствами   та
організаціями, якщо це передбачено їх статутами.
     Підприємства транспорту  здійснюють  перевезення  та  надання
послуг на  основі  державних  контрактів,  державних  замовлень  і
договорів  на  перевезення  пасажирів,  вантажів,  багажу, пошти з
урахуванням   економічної  ефективності  провізних  та  переробних
можливостей транспорту.
     Транспортне   експедирування   здійснюється   відповідно   до
законодавства.  { Частина третя статті 6 в редакції Закону N 997-V
( 997-16 ) від 27.04.2007 }
     Економічні відносини підприємств транспорту,  що виникають  у
процесі  перевезення,  грунтуються  на  принципах взаємної вигоди,
рівної та повної відповідальності.

     Стаття 7. Тарифи і платежі на транспорті

     Тарифи на транспортні послуги  встановлюються  відповідно  до
законодавства України.
     Рівень тарифів  на  транспорті  визначається  відповідно   до
нормативних   витрат   на   одиницю   транспортної  роботи,  рівня
рентабельності  та  оплати  податків.  Розрахунки  із  споживачами
послуг  транспорту  загального  користування проводяться на основі
чинних  тарифів  у  порядку,  визначеному  кодексами   (статутами)
окремих видів транспорту та іншими актами  законодавства  України.
Відшкодування  збитків   від   безплатних   перевезень   пільгових
категорій  громадян  регулюється  нормативними   актами   Кабінету
Міністрів України. ( Частина друга статті 7 із змінами,  внесеними
згідно із Законом N 642/97-ВР від 18.11.97 )
     Збір за користування шляхами сполучення України транспортними
засобами іноземних власників  і  плата  за  транзитні  перевезення
здійснюються  в  порядку,  що  встановлюється  Кабінетом Міністрів
України.

     Стаття 8. Ліцензування окремих видів діяльності в галузі
               транспорту

     Ліцензування окремих  видів  діяльності  в галузі транспорту
запроваджується з метою:
     забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту;
     обмеження монополізму та розвитку конкуренції;
     створення рівних умов для розвитку  господарської  діяльності
підприємств транспорту.
     Ліцензії  на провадження видів діяльності в галузі транспорту
видаються  відповідно до законодавства. ( Частина друга статті 8 в
редакції Закону N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
     Разом з  ліцензією  на кожен автомобільний транспортний засіб
видається ліцензійна картка встановленого зразка,  яка підтверджує
право на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу,
пошти  автомобільним  транспортним  засобом  на підставі отриманої
ліцензії.   (  Статтю  8  доповнено  частиною  згідно  із  Законом
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )

     Стаття 9. Майно підприємств транспорту

     Транспортні засоби,  споруди, фінансові ресурси, устаткування
транспорту,  шляхи  сполучення,  закріплені   за   підприємствами,
об'єднаннями,  установами та організаціями Міністерства транспорту
України, є  загальнодержавною  власністю  і  належать  до   єдиної
транспортної системи.
     У загальнодержавній   власності   можуть   також   перебувати
транспортні засоби,  споруди,  устаткування транспорту, закріплені
за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями інших
міністерств і відомств (відомчий транспорт).
     Транспортні засоби,  споруди, фінансові ресурси, устаткування
транспорту    та    дорожнього    господарства,    закріплені   за
підприємствами,  установами та організаціями місцевих Рад народних
депутатів, належать до комунальної власності.
     Транспортні засоби,  споруди,  устаткування транспорту можуть
перебувати    у   власності   підприємств,   об'єднань,   установ,
організацій і громадян.

     Стаття 10. Вимоги до транспортних засобів

     Транспортні засоби  повинні  відповідати   вимогам   безпеки,
охорони праці та екології,  державним стандартам, мати відповідний
сертифікат.

     Стаття 11. Землі транспорту

     Землями транспорту визнаються землі,  надані  в  користування
підприємствам   і  організаціям  транспорту  згідно  із  Земельним
кодексом України  (  561-12  ),  для  виконання  покладених на них
завдань  щодо  експлуатації,  ремонту,  вдосконалення  і  розвитку
об'єктів транспорту.
     Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей,
визначаються відповідно до затверджених  у  встановленому  порядку
норм або проектно-технічної документації.
     Розміщення споруд та інших  об'єктів  транспорту  на  землях,
наданих  в користування підприємствам транспорту,  здійснюється за
погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.
     Підприємства транспорту        зобов'язані        раціонально
використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси
інших  землекористувачів  (у  тому числі орендарів),  не допускати
заболочення,   погіршення   якості   земель   і   забруднення   їх
промисловими  та  іншими відходами,  неочищеними стоками,  вживати
заходів для захисту грунтів  від  ерозії,  здійснювати  укріплення
ярів,  крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо
охорони земель.
     Відповідальність за   утримання  в  належному  стані  земель,
наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту,  і
використання   їх   за   цільовим   призначенням  покладається  на
керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій.
     З метою  забезпечення  належної  експлуатації споруд та інших
об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу
зазначених    об'єктів   на   землях,   наданих   у   користування
підприємствам транспорту,  можуть встановлюватися охоронні зони  з
особливими умовами землекористування.

     Стаття 12. Обов'язки та права підприємств транспорту

     Підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати:
     потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях;
     обслуговування пасажирів  під  час  довготривалих  перевезень
доброякісною питною  водою,  харчуванням,  можливість  задоволення
інших біологічних потреб;
     якісне  і  своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу,
пошти;
     виконання державних  завдань  (контрактів)  щодо забезпечення
потреб оборони і безпеки України;
     безпеку перевезень;
     безпечні умови  перевезень;
     запобігання аваріям  і  нещасним  випадкам,  усунення  причин
виробничого травматизму;
     охорону навколишнього  природного  середовища  від шкідливого
впливу транспорту;
     права на пільги громадян щодо користування транспортом.
     Підприємства транспорту мають право:
     визначати термін і графік перевезень;
     призначати   регулярні   та   додаткові   рейси   і  маршрути
перевезень;
     пропонувати рівень комфорту на вибір самих пасажирів;
     вимагати від  пасажирів,  відправників і одержувачів вантажів
виконання вимог цього Закону,  кодексів (статутів)  окремих  видів
транспорту та   інших  нормативних  актів  України,  що  регулюють
діяльність транспорту.

     Стаття 13. Відповідальність підприємств транспорту

     Відповідальність підприємств транспорту  за  невиконання  або
неналежне   виконання   зобов'язань  щодо  перевезення  пасажирів,
багажу,  а також відповідальність перед пасажиром  за  несвоєчасне
подання  транспорту  визначається  кодексами  (статутами)  окремих
видів транспорту та іншими законодавчими актами України.
     Підприємство транспорту,   діяльність   якого   пов'язана   з
підвищеною небезпекою, несе матеріальну відповідальність за шкоду,
заподіяну  внаслідок загибелі або ушкодження здоров'я пасажира під
час користування  транспортом,  у  порядку,  встановленому  чинним
законодавством України.
     Підприємства транспорту  відповідають  за  втрату,   нестачу,
псування  і пошкодження прийнятих для перевезення вантажу, багажу,
пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата,
нестача,  псування або пошкодження сталися не з їх вини. { Частина
третя  статті  13  із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V
( 997-16 ) від 27.04.2007 }
     Підприємства транспорту  несуть  відповідальність  за  шкоду,
заподіяну  навколишньому  природному  середовищу,  згідно з чинним
законодавством України.

     Стаття 14. Охорона вантажів і об'єктів транспорту

     Підприємства транспорту забезпечують збереження  вантажів  та
багажу з  часу  їх  прийняття  для  перевезення  і  до  видачі  їх
одержувачам, якщо інше не передбачено договором.
     Охорона вантажів  і  об'єктів транспорту,  а також проведення
протипожежної профілактичної  роботи  та  контроль  за  виконанням
встановлених   вимог   пожежної   безпеки,   ліквідація  пожеж  на
транспорті  здійснюються  працівниками  підприємств  транспорту  у
встановленому порядку.
     Перелік вантажів,  що  підлягають  спеціальній   охороні   та
супроводу,  затверджується  Кабінетом  Міністрів України.  Порядок
охорони та супроводу таких вантажів  встановлюється  Міністерством
транспорту України.
     Перелік військових вантажів,  порядок охорони і супроводу  їх
караулами   встановлюються   Міністерством   оборони   України  за
погодженням з Міністерством транспорту України.
     Охорона та   супровід   небезпечних   і  цінних  вантажів  за
переліком,    затвердженим    Кабінетом     Міністрів     України,
забезпечуються  відправниками  або  одержувачами вантажів протягом
усього шляху руху.
     Порядок охорони  та  супроводу вантажів,  що швидко псуються,
визначається відправниками (одержувачами)  вантажів  самостійно  і
погоджується з Міністерством транспорту України.
     Охорона громадського порядку,  забезпечення особистої безпеки
громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання
правопорушенням та їх припинення,  виявлення і розкриття злочинів,
розшук  осіб,  які  їх  вчинили,  захист  власності  від злочинних
посягань,  державний пожежний нагляд на транспорті  забезпечуються
органами   Міністерства  внутрішніх  справ  України  при  сприянні
підприємств транспорту.

     Стаття 15. Організація роботи транспорту
                у надзвичайних умовах

     Підприємства і  організації  транспорту вживають невідкладних
заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха (повінь,  пожежа,
замети  тощо),  аварій  та  катастроф,  які  призвели до порушення
роботи транспорту.
     Центральні та  місцеві  органи  виконавчої   влади  і  органи
місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ на транспорті та
інші   підрозділи   Міністерства   внутрішніх    справ    України,
Цивільної  оборони  України,  Збройних Сил України подають негайну
допомогу   у  ліквідації  наслідків  стихійного  лиха,  аварій  та
катастроф  на  транспорті та припиненні протизаконного втручання у
діяльність  транспорту,  яке  загрожує  безпеці життя або здоров'ю
людей,  безпеці  експлуатації  транспортних  засобів  і збереженню
вантажів.  (  Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000 )
     Збитки, заподіяні транспорту внаслідок навмисного  блокування
транспортних  комунікацій та інших незаконних дій,  спрямованих на
порушення  безперешкодної  та  безперервної  роботи   транспортних
засобів,  відшкодовуються транспортним підприємствам,  установам і
організаціям винними особами у встановленому законом порядку.

     Стаття 16. Безпека на транспорті

     Підприємства транспорту  зобов'язані  забезпечувати   безпеку
життя  і  здоров'я  громадян,  безпеку  експлуатації  транспортних
засобів, охорону навколишнього природного середовища.
     Працівники, які   безпосередньо   забезпечують  безпеку  руху
транспортних   засобів,   повинні   мати   відповідну   професійну
підготовку  і  за  станом здоров'я бути здатними якісно виконувати
свої обов'язки.  Ці працівники,  а також працівники,  які зазнають
впливу  шкідливих  і  небезпечних умов праці,  повинні проходити у
встановленому порядку медичні обстеження.
     Частини території  підприємств,  вокзалів,  станцій,  портів,
пристаней, аеродромів і шляхів  сполучення,  де  здійснюється  рух
транспортних      засобів,      проводяться      маневрові      та
вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами  підвищеної  небезпеки.
Перебування  громадян   у   цих   зонах   забороняється.   Правила
перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання  в  ній  робіт
встановлюються  Міністерством  транспорту  України  з  урахуванням
пропозицій  заінтересованих  організацій  та  за   погодженням   з
місцевими органами влади і самоврядування.
     Не допускається    розміщення    об'єктів,    пов'язаних    з
виробництвом,  зберіганням,  навантажуванням,  транспортуванням  і
розвантажуванням вибухових,   легкозаймистих,   радіоактивних    і
отруйних  речовин  поблизу місць загального користування,  споруд,
жилих    масивів,  природних територій та об'єктів,  що підлягають
особливій   охороні.   Мінімальна   відстань  від  таких  об'єктів
визначається  відповідними  будівельними  нормами  та   правилами,
погодженими   з  Міністерством  транспорту  України,  відповідними
законодавчими актами.
     Переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і
ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення шляхів
сполучення, здійснюється власниками комунікацій за їх рахунок.
     Відповідальність за дотримання  встановлених  нормативів  при
будівництві  та експлуатації газопроводів,  нафтопроводів та інших
комунікацій,  що  перетинають  залізничні  колії  та  автомобільні
дороги  або  межують  з  цими коліями і дорогами,  несуть власники
таких комунікацій.
     Підприємства, установи     та  організації - відправники    і
одержувачі вибухових,  легкозаймистих,  радіоактивних, отруйних та
інших  небезпечних  вантажів  зобов'язані  гарантувати  безпеку їх
перевезення,  мати засоби і мобільні  підрозділи  для  запобігання
аварійним   ситуаціям  під  час  перевезення  таких  вантажів  або
ліквідації наслідків аварії.
     Нагляд за  забезпеченням  безпеки  руху  транспортних засобів
здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
     Питання безпеки  руху  транспортних  засобів   на   території
України, пов'язані    з   діяльністю   транспорту   інших  держав,
регулюються на основі норм,  прийнятих в  Україні, та  міжнародних
договорів України.
     Перевезення  пасажирів, вантажів, багажу, пошти повітряним, а
в   окремих   випадках  й  іншими  видами  транспорту,  підлягають
обов'язковому  контролю  на  відповідність  їх  вимогам  безпеки у
порядку,  визначеному  Міністерством транспорту України відповідно
до чинного законодавства України.

     Стаття 17. Трудові відносини, соціальний захист і
                дисципліна працівників транспорту

     Трудові відносини, соціальний захист і дисципліна працівників
транспорту   регулюються   Кодексом  законів  про   працю  України
( 322-08   ),   іншими  законодавчими  актами  України,  статутами
(положеннями) про дисципліну працівників окремих видів транспорту,
що  затверджуються  Кабінетом  Міністрів  України за погодженням з
відповідними профспілками.

     Стаття 18. Страйки  на транспорті

     Припинення роботи  (страйк)  на підприємствах транспорту може
бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов  тарифних
угод,   крім   випадків,   пов'язаних  з  перевезенням  пасажирів,
обслуговуванням  безперервно  діючих  виробництв,  а  також,  коли
страйк становить загрозу життю і здоров'ю людини.

     Стаття 19. Страхування працівників, які здійснюють
                експлуатацію транспортних засобів, а також
                пасажирів, багажу і вантажів на транспорті

     Умови і   порядок  страхування  працівників,  які  здійснюють
експлуатацію транспортних засобів, пасажирів, багажу і вантажів на
транспорті визначаються чинним законодавством України.

     Стаття 20. Звітно-обліковий час на транспорті

     На підприємствах транспорту, що безпосередньо беруть участь у
перевезеннях,  встановлюється  єдиний   звітно-обліковий   час   -
київський.

                          Р о з д і л II

                   ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

     Стаття 21. Єдина транспортна система України

     Єдину транспортну систему України становлять:
     транспорт загального  користування  (залізничний,   морський,
річковий,    автомобільний   і   авіаційний,   а   також   міський
електротранспорт, у тому числі метрополітен);
     промисловий залізничний транспорт;
     відомчий транспорт;
     трубопровідний транспорт;
     шляхи сполучення загального користування.
     Єдина транспортна   система   повинна   відповідати   вимогам
суспільного виробництва та національної безпеки,  мати розгалужену
інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у
тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів  до
транспортування,    забезпечувати    зовнішньоекономічні   зв'язки
України.

     Стаття 22. Залізничний транспорт і його склад

     До складу  залізничного   транспорту   входять   підприємства
залізничного  транспорту,  що  здійснюють  перевезення  пасажирів,
вантажів,  багажу,  пошти,  рухомий склад залізничного транспорту,
залізничні  шляхи  сполучення,  а  також  промислові,  будівельні,
торговельні  та  постачальницькі  підприємства, навчальні заклади,
технічні   школи,   дитячі   дошкільні  заклади,  заклади  охорони
здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні,
проектно-конструкторські  організації,  підприємства  промислового
залізничного   транспорту   та   інші  підприємства,  установи  та
організації  незалежно  від  форм  власності, що забезпечують його
діяльність і розвиток.

     Стаття 23. Землі залізничного транспорту

     До  земель  залізничного транспорту належать землі,  надані в
користування підприємствам і організаціям залізничного  транспорту
відповідно до чинного законодавства України.  До складу цих земель
входять землі,  які є смугою відведення залізниць,  а саме  землі,
надані  під  залізничне  полотно  та його облаштування,  станції з
усіма  будівлями   і   спорудами   енергетичного,   локомотивного,
вагонного,  колійного,  вантажного  і  пасажирського господарства,
сигналізації  та  зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та
укріплюючі насадження,  службові, культурно-побутові приміщення та
інші  споруди,  необхідні  для  забезпечення  роботи  залізничного
транспорту.  ( Частина перша статті 23 в редакції Закону N 507-XIV
( 507-14 ) від 17.03.99 )
     Уздовж земель  залізничного транспорту можуть встановлюватися
охоронні  зони.  (  Частина  друга  статті  23  в  редакції Закону
N 507-XIV ( 507-14 ) від 17.03.99 )
     Землі залізничного   транспорту   повинні   утримуватися    в
належному  санітарному  стані  і використовуватися для вирощування
деревини, у тому числі ділової, та кормів для тваринництва.

     Стаття 24. Морський транспорт і його склад

     До складу морського транспорту входять підприємства морського
транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу,
пошти,  порти  і  пристані,  судна,  судноремонтні заводи, морські
шляхи   сполучення,  а  також  підприємства  зв'язку,  промислові,
торговельні,  будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні
заклади,    заклади    охорони    здоров'я,   фізичної   культури,
науково-дослідні,  проектно-конструкторські  організації  та  інші
підприємства,   установи   та   організації   незалежно  від  форм
власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

     Стаття 25. Землі морського транспорту

     До земель  морського  транспорту  належать  землі,  надані  в
користування під:
     морські порти   з   набережними,   майданчиками,   причалами,
вокзалами,   будівлями,   спорудами,   устаткуванням,    об'єктами
загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;
     гідротехнічні споруди  і  засоби   навігаційної   обстановки,
судноремонтні   заводи,   майстерні,  бази,  склади,  радіоцентри,
службові та культурно-побутові  приміщення  та  інші  споруди,  що
обслуговують морський транспорт.
     До земель  морського  транспорту   не   належать   території,
насипані або намиті в акваторії за кошти портів.
     Спорудження на  підходах  до   портів   (каналів)   мостових,
кабельних і повітряних переходів,  водозабірних та інших об'єктів,
а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних  об'єктів
погоджується з адміністрацією портів.

разместить рекламу


Дресста



Аларит Пром



MEKA

Форте Груп Лтд

Корт Киев

Авиа Буд Сервис